накопившееся.1

[Joe_Wolf(Toock_bird)]

с сентября того года не пейсал сюда, перейдя на бумагу, а оттуда переносить нет моральных сил, как правило. всё последующее скопленно в записной книжке с того самого сентября. что-то на русском, что-то на украинском, где-то в перемешку вообще. как мысль шла, так и есть. дат написания почти нет, может зря. подобия белых стихов написаны под впечатлением от творчества персонажа по имени кость москалець, чей сборник перечитал дважды. художественной ценности моё "творчество" не представляет. просто иная форма повествования тех же самых жалоб на жизнь и самобичевания.

*

социализация(проёбанная давно)

ещё можно успеть
завтра
завтра завтра
завтра
сегодня мы ещё свободны
сегодня мы ещё дышим
сигаретами дышим,
прозой, чаем, светом
ненужной днём настольной лампы.
завтра начнётся _ОНО_
она, точнее. учёба, страдание,
гнев.
бесполезные люди, бесполезные
слова, бесполезная трата
времени-и-сил.
моз беременен идеями стихов,
рисунков, книг.
у мозга токсикоз от едкого запаха
сотни тел в аудитории,
навязчивого аромата подчинения
воли.
подспудного подавления
способности мыслить и рассуждать.
их заменят покорными
записями под диктовку,
подхватыванием на бумагу
выплюнутых,
брошенных кусков знаний.
к о м ф о р т и у с п е х.
важно важно важно.
самое важное
не перенапрячь
вшитый в кусок мяса
ненадёжный
компьютероподобный
механизм.
а не то потечёт,
польётся
перекипевшая через край пена.
начнутся размышления
и суждения.
не нужны.
как тян. х а х а.
мы сидим дома и пьём чай,
а они
там
сидят и пьют псевдоистины разведённые
популизмом и некрасивыми,
неизящными формулировками.
хочу жить
хочу не тратить жизнь на всё это дерьмо.
мне это не нужно
я этого не хочу.
так.
30.09.14, 13:05.

*

собственничеству ода

я очень жадный человек
по сути ли своей или от того, что
слишком настойчиво учили в детстве
щедрости.

курю сигареты пока не начнёт тлеть
фильтр и даже немного дольше.
завариваю чай пока заварка не
раскиснет.
не из экономии или скупости,
нет.
из _ЖАДНОСТИ_

я могу одолжить крупную сумму,
а потом не решаться напомнить
о долге, даже если сам буду
третий день жрать гречку без
масла.
я не скупой. я _жадный_

общение больше чем с одним
человеком IRL вызывает приступы
гнева и ненависти.
или общайся со мной, или с кем
ещё.
жадность.

я делаю чучела из умерших питомцев
и делал бы их из ушедших или
умерших людей.
из людей делаю только умозрительные
чучела,
за невозможностью сделать
вещественные.
жадность.

хочется рвать и метать, если
собеседник в интернете говорит
о своих иных общениях
в положительном ключе.
жадность.

мне плевать на идею измены,
я не умею в ревность такого рода.
пока она(он?) будет оставаться моей
мне хорошо.
это было бы даже закономерно.
понимаю, что моя неспособность
предоставить нормальную
физическую близость
была бы пыткой почти для любого
без возможности
удовлетворить потребность иначе.
грубо и антигуманно бы было
обрекать на полу-аскетизм в любом плане
того,
кому это не чуждо.

но если перестнет быть
_моим_ человеком, я бы
предпочёл приковать к батарее или
сделать немое чучело (или
подавиться ненавистью
и чувством собственности и
отпустить)
но не тянуть жилы из себя,
нет.
общайся с кем хочешь.
будь с кем хочешь.
но.
будь.
_моим_ человеком.
одно условие - это просто.
просто _ж а д н о с т ь_
мы не потерпим не-владения своим.
но отпустим. гипотетически фантазировать
можно о чём угодно.
но делать - социально одобряемое.
вежливое.
честное.
добрый и благородный собственник.
ха. ха.
не бывает. слишком
театрально. всё
театр.
репетировать некогда,
да.
30.09.14

*

зритель

паук сидит на трубе под потолком
и смотрит.
что они видит(видел?) оттуда
своими восемью паучьими
глазами?

моё участившееся курение
(теперь уже глупо говорить:
да разве же это курение -
раз в неделю-то от силы?)?
моё рукоблудие,
порождённое, скорее, скукой,
чем необходимостью или желаниями?
с его позиции предметы
и сюжеты оного не разглядеть.
впрочем, и с любой
иной позиции тоже.
если только
он забрался бы мне в голову,
мог бы увидеть. впрочем,
он бы поспешил покинуть
этот участок воображения
поскорее,
это вам не ночных
бабочек переваривать, о нет-с.

но паук смотрит, несомненно.
зачем? уже давно не плёл
паутину, только смотрит.
интресно?
соглядатай моих будней и
выходных, если только не
решаюсь покинуть своё лежбище-
логово.
а может даже и тогда.
в мой вечный спутник-рюкзак
забравшись?
смотрит.

давно ли? вот это уже
интересно мне.
видел ли он как N не умеет
курить? (и как это смотрелось
со стороны. забавно, должно быть)
видел ли,
как появился кот?
видел ли работу над только что
ещё
тёплой и живой
ласточкой-касаткой?
(удивительно
как быстро
тельце, бившееся жизнью секунды
назад, сковывает
трупным окочанением)
видел ли рождение
зонта-с-звёздным-небом-внутри?
и как ему это небо?
грустил ли он, когда
краска стала осыпаться?

или, может, видел
рождения и смерти
сгустков творчества на
бумаге?

может и не видел.
но теперь-то смотрит.
и увидит многое.
я уважаю зрителя.
смотри.

02.10.14

*

навчання

таке от відношення.
не треба мене вчить.
не тому, що й без вас всьо знаю,
а тому, що мені те
вчення
поперек горла стає,
не дае дихати та мислили,
тільки но почую першу
ноту вчительсько-менторського
кольору:
все. зась. нічо' не
лізе в голову і пам"ять.
тільки:
заткайся, курво, заткайся,
мати твою через три чорти,
ЗАТКАЙСЯ!
слухати(читати?) це
лайно не можу,
блювати тягне.

краще-ліпше самому,
по посібниках та статтях
з гугла
довго й розпачливо
(іноді просто скиглячи
"господи, та якщо ти таки є,
нащо я дибіл такий безмозкий?!")
але сам.
але не чуючи ці
навмисне або ненавмисне
зверхні та співчуваючи
поради.

з а т к а й т е с ь
03.10.14

*

під дощем можна
просто сумно мокнути,
а можна
й задоволення
з цього ловити.
розумієте, малята?

*

кіт степан(бандера, звісно) перекинув дві банки з тщатєльно посортованними шурупами та цвичками. загрібаю усе це розмаїття у купу й рівно поділивши на дві купи поменш зсипаю у банки ( привіт із 90х - банки з-під арахісу, що його батько привозив з відряджень до америки). вибачайте, батько та ваш потяг до порядку, коли мені стане нагода до цвичка чи шурупа, я знов випатраю їх з банок до купи на підлогу й знайду необхідний.

*

не выбирая кем рождаться можно(нужно!) выбирать каким быть после этого акта не-выбора.
отец талдычит "бороться с собой и своей природой вредно и опасно", но самая большая и толстая ирония моей жизни в том, что талдычить он это начал сразу после того как я уяснил самостоятельно для себя эту простую и качественную иситну и стал ей неукоснительно следовать. ба, навідь, молитися на неї почав. на свій агностичний лад, алеж таки так. ІРОНІЯ, курво, іронія. мій тотемний звір, ага.

*

драконові моєму(мені)

мене якось спитали на одному радіо фуррі-ком"юніті(що їм я давав типу інтерв"ю у прямому ефірі стосовно майдану - 2013-14 року, про помаранчеве miracle всі вже позабували, природньо - та мого відношення/моєї участі у цій славній події) ким, власне, я є(вважаю себе, відчуваю себе etc) у контексті фуррфазства. я сказав, що кимось накшталт серґалу(мені ще зазначили, що не часто нас(вас) - серґалів - зустрінеш). але це не те що не- чи напів-правда. це правда, звісно, але дуже часткова( власне, це природньо - будьяка правда є такою багатоликою тварюкою, що зазначити лише одне її обличчя єдино істинним - великий і товстий злочин. та й просто грубість).
я ніколи не був і бути не хочу власником одного якогось форми-образу. так, м"якітка типа "душа" є тією самою, але обгортка, чи, радше, оболонка одною єдиною бути ніяк не може для мене. ймовірно, не останню роль тут грає шизоїдна акцентуація(не плутати з ШРЛ та ін.), але це, здається, скоріше наслідок, аніж причина.
поліморфне швидкорегенеруюче тіло - ось що є крайньою ступінню усіх можливих реалізацій мрій стосовно мого бреннаґо тєла.
і першим, ким би я спробував бути був би без жодного сумніву д р а к о н.
це булоб, по-перше, найчеснішим рішенням. тому що у моїй голові(мозку, мисленні, mindepalace(!)) цей звір томиться змалку(мого малку), бо сам він завжди(поки що, сподіваємось) лише зародком, напів-сформованим дитинчам у сейфі зі шкаралупи. страждає, звісно, через невідповідність сформованості розуму несформованості тіла.
все що зараз я можу робити для нього - симулякр. видихання полум"я через дим цигарок; підпалення, буйства вогняної стихії - мій з дитинства тамований потяг до підпалення(хочаб сірників та зжаканних папірців-чорновиків у попільничці, що зроблена з банки з-під оливок). сподіваюся йому (драконові, що чекає свого народження з яйця, як дитинча динозавру в жутенькому совєцкому мультфільмі про настання вічнох мерзлоти) це трохи полегшує чекання хоч трохи.
власне, я ніби фізично відчуваю його полегшення. як і задоволення від накопичення (не)випадково знайденних дрібниць: монети різних країн, декотрі з яких є навідь доволі старими, загублені частини прикрас чи іграшок, забуті ключі, втрачені листи і записи, зуби, записники etc.
ми з драконом це любимо, ми є одним.

*

їй(змееце моей)

напевне, сприймати світ через мене тобі не дуже об"єктивно. але це все, що я можу подарувати тій, кого створив сам, власне, скоріше, кого впустив в цей світ крізь себе та через свою жагу мати когось посправжньому с в о г о("бідь на моей стороне, даже когда я не прав, ты просто будь на моей стороне, потому что я так просил"). і ти не жалієшся на це, я знаю, я відчуваю це, коли торкаюсь твого фантомного тіла та майже матеріального розуму. але мені ніби жаль. не зовсім тебе жаль, але якось екзістенціально жаль, що ти не знаєш яка, наприклад, справді на смак кола. бо для мене все сильногазоване має смак солодкої гірчиці. що ти не знаеш як це - симпатизувати комусь, крім мене, посправжньому. що не відчуваєш світ інакше, ніж крізь сітку, сито, фільтр мого сприйняття.
але. можливо. ти б. назважди. покинула. мене. якщоб. взнала. як. воно. може. бути. інакше.

@темы: воспоминания, социум и toock, кривопроза